Увага-дифтерія!

В Україні зафіксовано випадки захворювання дифтерією. Вакцинація від грипу, дифтерії, правця та кору лишаються найдієвішими засобами для профілактики цих захворювань.

 Що це за хвороба та як від неї вберегтися розповідає головний лікар КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мурованокуриловецької районної ради Вінницької області» Лариса Сидоренко.

Дифтерія це небезпечна інфекційна хвороба, яку викликає особливий мікроорганізм – дифтерійна паличка.

Там, де вона оселилася, виникає специфічне запалення і утворюються сіро-білі нальоти – своєрідна плівка.

Спеціалісти розрізняють дифтерію зіву, носу, глотки, очей, вуха. Найпоширеніша – дифтерія зіву (майже у 98% випадків).

Потрапивши в організм людини, дифтерійні палички швидко розмножуються і виробляють дуже небезпечну мікробну отруту – токсин. Саме він призводить до порушення діяльності серцево-судинної та нервової систем, нирок, тощо. У хворих на дифтерію найчастіше уражається м’яз серця ( дифтерійний міокардит). Міокардит – найчастіша причина смерті від дифтерії.

За своїми першими ознаками дифтерія зіву майже нічим не відрізняється від звичайної ангіни – червоне горло, біль при ковтанні, слабкість, втрата апетиту. Дифтерія гортані через декілька днів від початку позначається сиплим голосом, а дифтерія носа – гнійно-кров’яними виділеннями з носу та утворенням кірочок, що утруднюють носове дихання.

Найчастіше збудник дифтерії проникає в організм повітряно-крапельним шляхом. При розмові, чханні, кашлі хворий виділяє навколо себе безліч мікробів, якими дихають інші люди. Ці мікроби осідають також на білизні, посуді, книжках, іграшках, інших предметах, через які також можна заразитися.

Але можна заразитися і від носія бактерій, який зовні цілком здоровий і почувається добре. Такі люди дуже небезпечні.

Дифтерія належить до інфекцій, від яких ефективно можна захиститись лише проведенням профілактичних щеплень.

Згідно з календарем профілактичних щеплень, який запроваджено в Україні, дитина на першому році життя повинна тричі одержати щеплення проти дифтерії разом з вакцинацією проти кашлюку, правця та поліомієліту. Послідуючі щеплення проводяться у віці 18 місяців, 6, 16 років. Старшим особам щеплення проводяться в 26 років та через кожні 10 років.

Особливо обережними мають бути ті батьки, які через різноманітні життєві обставини часто перевозять своїх дітей. Така дитина тривалий час може лишатися не щепленою. Пропущене щеплення або зроблене невчасно зводить нанівець результати попередніх.

Для створення імунного бар’єру на шляху розповсюдження інфекції обов’язкове максимальне охоплення дітей та дорослих щепленнями. Це захист кожного окремо і всіх разом.

Раз і назавжди всі повинні зрозуміти, що в питанні «щеплювати чи не щеплювати» альтернативи не має.